четвер, 15 березня 2012 р.

Дитяча вітрянка в Японії. Клініка, діагностика, лікування.

В програмі набору материнського досвіду на цьому тижні у нас вітрянка.

Спочатку планував написати похожий допис про вітрянку як писав про грип або про ангіну, але тепер передумав і розкажу коротко. По тій причині що лікування вітрянки в Японії практично ніяк не відрізняється від лікування вітрянки в Україні і вчитися тут нічому. Я як завжди начитавшись вікіпедії готувався морально до найстрашнішого і до температури під 40 і до невиносимого зуду і до міліонних висипань. Нічого такого у нас не було. В пятницю зявилася субфебрильна температура з максимумом 38 градусів і горло почервоніло, - дохтор не розпізнав вітрянку і призначив лікування від тонзиліту. В неділю зранку зявилися висипання десь 15 пімпочок з яких лише штук 10-12 були класичними як казали мені дохтори на фейсбуці (пупиришки з прозорою рідиною). В понеділок пішли до лікаря, і сподіваючися на традиційну консервативність японського педіатричного лікування я думав що нам вообще не дадуть ніяких ліків - а скажуть перечекати поки організм сам не поборе. More...
На цей раз ми очікували в спеціальному інфекційному боксі розміром 1х2 метра, я взяв з собою фотоапарат бо знав що ми будемо тут - спочатку дуріли.

Потім сходили до лікаря і за одну хвилину підтвердили діагноз, отримали назначення на звичайний ацикловір проти вірусу і периактин проти почесухи. Крім того отримали "традиційну" японську мазь, про яку вобще в мережі на англійські мові крім назви нічого знайти не вдалося. Phenol Zinc oxide liniment - рідка мазь, суміш фенолу і оксиду цинку і ще якихось додаткових хімікалій - японський універсальний антивірусний препарат для шкіри, та інших шкірних висипань, з довгою історією, як пише японська вікіпедія. І наш дохтор взяв і прямо в клініці змазав вітряночні бібачки на лиці товстим слоєм цієї мазі і даже змазав усюди де лише було якесь почервоніння. Потім нас відправили в бокс і дали нам фен щоб висушити помазані місця.

Так Марічка сердито сиділа і сушилася.

В принципі мазь цікава, бо вона засихає на шкірі як наклеєчка, плівкою яка гарно прикриває прищик на лиці.

То вже пізніше я дізнався що ця мазь взагалі не відома в широких медичних колах. Англійською про неї написано лише те що це є виріб японської фармакопеї. А я ненавижу ліки які не пройшли нормальні науково обгрунтовані клінічні випробування - ведмежу масть, золотий ус, алое вера, уксус, вітамін ц і так дальше. Погодився я на цей препарат тільки тому що наш лікарь хоть і педіатр але він ще й вузький спеціаліст по дитячим шкірним захворюванням. Але дома Марька навідріз відмовилася маститися - плакала, воювала, розмазувала мазь всюди де лиш можна, тому я і не продовжив, майже почуствувала дітина що мазь із народної медицини.

У вівторок ми вже не могли сидіти дома і пішли на пошуки пригод, а по простому просто на прогулянку, в пошуках цвітучих дерев уме. Виходили два рази по дві години. Марічка вже була активна - температура закінчилася.


Заходили на дитячу площадку на якій нікого не було, але на жаль горку загадили ворони, які тепер навесні дуже веселяться. Тому Марька тільки залізла і пофоткалася на фоні голубого безхмарного неба.

Коли ми прийшли на повторний візит через три дні мені одразу за це попало від дохтора який сказав що всі червоні цяточки мають бути змазані, на що я відповів, шо дитина відмовляється. Він лише посміявся і на цей раз змазав сам по всьому тілу. При цьому я і дві медсестри держали Марьку за руки-ноги-голову, яка мовчачи як закутий в цепі дикий звір - щосили виривалася, але не плакала. І лише як ми вийшли з кабінета лікаря вона так обіжено на мене розревілася мало не кажучи "Ах ти падлєц, а я тобі довіряла, а ти мене там держав силою." І знову я мусів сушити її феном роздіту до пояса, а вона ревіла. Потім я плюнув, одів її, ми отримали ліки і пішли додому. Маззю я її більше не мазав. Враховуючи те що прищики майже всі пройшли, нових не зявлялося, не чесалися, Марька це все ненавидить, і те що препарат народний - ну його на фіг.


Тепер плавно йдемо на поправку, допиваємо ацикловір, периактин після трьох днів відмінили. Але, як велів дохтор, треба до суботи побути дома і в садочок не можна. Ну так тому і бути. Таким чином вперше за три роки в мене зявився тижневий вихідний без наукових задач. В минулому році вже був тиждень коли був грип - але тоді я Марьку вихожував, десь три дні возився - тепер я цілий тиждень балдію, навожу дома порядки, слухаю музику, готую їсти. Виходимо погуляти, граємося на балконі бо уже весна. От і все про вітрянку.  

Немає коментарів:

Дописати коментар