"Нас окружали поросшие красными соснами горы, чьи склоны звенели от стрекота цикад."
"Помню, как в ту ночь пронзительно трещали цикады во дворе. Они-то меня, наверное, и разбудили."
"Я стоял, опираясь на перильца верхнего яруса Кинкакудзи. Ветер дул с юго-запада. Небо пока не изменилось. В Зеркальном пруду, зацепившись за водоросли, сияла луна; кругом ни звука - лишь кваканье лягушек да треск цикад."
"Вечность сочилась с небес, обволакивая наши лица, руки, грудь, погребая нас под своей тяжестью. Будь она проклята!.. Да-да, в день, когда кончилась война, даже в треске горных цикад я слышал проклятый голос вечности. Она словно залепила всего меня густой золотистой штукатуркой."
"Застонал лес. Затрещали ветви деревьев, что росли на берегу пруда. Ночное небо утратило спокойный чернильно-синий оттенок, замутилось тревожной голубизной. Цикады, правда, не умолкли, но их теперь заглушал таинственный свист флейты ветра."
Коли я, давно, зустрічав подібні згадування цикад в книгах японських авторів важко було собі уявити що таке цикади і що це за звук вони створюють. Тепер я це добре знаю і розумію. Цикади, японською мовою - "семі", тріщать з 6 ранку і до темноти - так що ми прокидаємося від їхнього крику, якщо вікна не закриті. Тиждень тому Марьці подарували навіть спорядження для ловлі цикад - це розвага всіх японських дітей навколо в цю пору. Тиждень тому, ми зловили шість штук вони потім тріщали в коробоці десь день або два - а пізніше впали смертю храбрих. Потім ми з Марькою робили фотосесію з цикадами в домику Кітті чан, після чого Оленка провела аналогію з кінофільмом Мовчання ягнят сказавши що головний герой в кіно забавлявся схожим чином... Сьогодні, під час прогулянки я записав коротке відео і зробив пару фоток цикад в їхньому природньому середовищі. Словом кому цікаво.
Немає коментарів:
Дописати коментар